词典勃壤
勃壤
词语解释
勃壤[ bó rǎng ]
⒈ 质地松散的土壤。
引证解释
⒈ 质地松散的土壤。
引《周礼·地官·草人》：“勃壤用狐，埴壚用豕。”
郑玄 注：“勃壤，粉解者。”
相关词语
- jī rǎng gē击壤歌
- shàng rǎng上壤
- qì bó bó气勃勃
- tiǎn yán tiān rǎng靦颜天壤
- xiōng bó凶勃
- jiǒng gé xiāo rǎng迥隔霄壤
- bāng rǎng邦壤
- shèng rǎng胜壤
- xī rǎng西壤
- bó yù勃郁
- jū rǎng掬壤
- miǎn yán tiān rǎng腼颜天壤
- gē rǎng割壤
- shēng qì bó bó生气勃勃
- huì bó彗勃
- tǔ rǎng土壤
- qióng shān pì rǎng穷山僻壤
- quán rǎng泉壤
- shū rǎng殊壤
- xián rǎng闲壤
- xī xī rǎng rǎng熙熙壤壤
- liáo rǎng辽壤
- bó jiě勃解
- fén rǎng坟壤
- xián rǎng咸壤
- xìng zhì bó bó兴致勃勃
- nì rǎng腻壤
- yú rǎng腴壤
- kè gé bó克格勃
- piān xiāng pì rǎng偏乡僻壤