词典法时
法时
词语解释
法时[ fǎ shí ]
⒈ 犯法之时。
引证解释
⒈ 犯法之时。
引《汉书·孔光传》:“令,犯法者各以法时律令论之,明有所讫也。”
颜师古 注:“法时,谓始犯法之时也。”
相关词语
- kè fǎ课法
- shí huì时晦
- fǎ bù ē guì法不阿贵
- yī wǎn fàn shí一碗饭时
- shí yí shì qiān时移事迁
- shí mù时暮
- shí zé时泽
- ān shí chǔ shùn安时处顺
- hè hè shí míng赫赫时名
- jīn fǎ禁法
- shí shàng时上
- shí yùn bù qí时运不齐
- fǎ yuán sì法源寺
- fāng shí芳时
- shí qù时趣
- tiáo shí髫时
- jì pín fǎ济贫法
- shí shí kè kè时时刻刻
- dìng shēn fǎ定身法
- chéng wén fǎ成文法
- yī shí zhī xuǎn一时之选
- zhàn zhēng fǎ guī战争法规
- fǎ máng法盲
- shùn shí ér dòng顺时而动
- shí yí wù huàn时移物换
- fǎ shēn法身
- zhòng fǎ重法
- fǎ zhàng法仗
- shí guāi yùn chuǎn时乖运舛
- biàn fǎ ér变法儿