词典发止
发止
词语解释
发止[ fā zhǐ ]
⒈ 行止;进退。
引证解释
⒈ 行止;进退。
引晋 陆云 《南征赋》:“羡王师之遵时,茂七德而发止。”
相关词语
- fā yá发芽
- fā zhào发棹
- fā jīng发晶
- fā zhé发谪
- fā shàng chōng guàn发上冲冠
- fā cái zhì fù发财致富
- yǐn zhèn zhǐ kě饮鸩止渴
- fā niè发苶
- chūn sǔn nù fā春笋怒发
- fā jiān发间
- tū fā秃发
- tái fā苔发
- duàn fà断发
- pī fà tú xiǎn被发徒跣
- shī shū fà zhǒng诗书发冢
- fā cǎi发彩
- fā yǐn发引
- fā fèn zì lì发愤自厉
- fā máng发盲
- xì fà细发
- jí xí fā yán即席发言
- chū fā fú róng初发芙蓉
- shēng fà yóu生发油
- zhǐ yú zhì shàn止于至善
- fā tuō发脱
- fā léi发擂
- duàn fā wén shēn断发纹身
- fā sè发色
- fā duān cí发端词
- zhōng zhǐ中止