词典狂喉
狂喉
词语解释
狂喉[ kuáng hóu ]
⒈ 犹大口。
引证解释
⒈ 犹大口。
引唐 陆龟蒙 《读＜阴符经＞寄鹿门子》诗：“狂喉恣吞噬，逆翼争飞翻。”
相关词语
- kuáng gǔ zhī yán狂瞽之言
- qiú mǎ qīng kuáng裘马清狂
- huáng hóu shé黄喉蛇
- kuáng wéi狂为
- pī fà yáng kuáng被发详狂
- yīng diān yàn kuáng莺颠燕狂
- kuáng fēng bào yǔ狂风暴雨
- kuáng fēng狂风
- cū kuáng麤狂
- dié luàn fēng kuáng蝶乱蜂狂
- kuáng zǐ狂子
- hóu chún喉唇
- kuáng tiāo狂佻
- kuáng bǐ狂笔
- kuáng chén狂尘
- zhāng kuáng獐狂
- fēng kuáng yǔ héng风狂雨横
- kuáng nì狂逆
- kuáng shuǐ狂水
- rú suì rú kuáng如碎如狂
- hóu jīn喉衿
- kuáng huá狂猾
- hóu sù喉嗉
- kuáng hào狂号
- náo hóu liè sǎng挠喉捩嗓
- mí kuáng迷狂
- kuáng yào狂药
- kuáng péng guài lǚ狂朋怪侣
- bìng kuáng病狂
- kuáng rè狂热