词典鸣聒
鸣聒
词语解释
鸣聒[ míng guō ]
⒈ 喧闹；吵闹。
引证解释
⒈ 喧闹；吵闹。
引清 蒲松龄 《聊斋志异·织成》：“少间，鼓吹鸣聒。生微醒，闻兰麝充盈，睨之，见满船皆佳丽。”
相关词语
- míng gù鸣顾
- míng qì鸣砌
- míng dào鸣盗
- míng jiū鸣鸠
- míng fèi鸣吠
- míng jīn fù鸣金赋
- rǎo guō扰聒
- míng chún鸣鹑
- míng shā鸣沙
- lù míng kè鹿鸣客
- xuān guō喧聒
- míng cí鸣雌
- míng zhēng鸣钲
- yuè jiǎ míng jūn越甲鸣君
- niǎo míng jiàn鸟鸣涧
- wā míng gǔ chuī蛙鸣鼓吹
- míng yù鸣玉
- mó míng lè qì膜鸣乐器
- máng guō哤聒
- míng shù鸣漱
- guàn míng鹳鸣
- nǎo guō恼聒
- wā míng gǒu fèi蛙鸣狗吠
- fèng míng凤鸣
- jiá yù míng jīn戛玉鸣金
- míng áo鸣嗷
- pìn zhòu míng chén牝咮鸣辰
- míng hú鸣鹄
- míng huán鸣环
- míng zhōng gǔ鸣钟鼓