词典时轨
时轨
词语解释
时轨[ shí guǐ ]
⒈ 当时的规矩或法度。
引证解释
⒈ 当时的规矩或法度。
引清 曾国藩 《送郭筠仙南归序》：“若夫自揣既熟，而或不达於时轨，是则非余之所敢知也。”
相关词语
- àn guǐ案轨
- shí huì时晦
- guǐ dǎo轨蹈
- yī wǎn fàn shí一碗饭时
- shí yí shì qiān时移事迁
- shí mù时暮
- shí zé时泽
- guǐ guǐ轨轨
- ān shí chǔ shùn安时处顺
- hè hè shí míng赫赫时名
- guǐ dù轨度
- shí shàng时上
- shí yùn bù qí时运不齐
- fāng shí芳时
- shí qù时趣
- guó guǐ国轨
- tiáo shí髫时
- shí shí kè kè时时刻刻
- lóng guǐ隆轨
- yī shí zhī xuǎn一时之选
- shùn shí ér dòng顺时而动
- shí yí wù huàn时移物换
- shí guāi yùn chuǎn时乖运舛
- wén guǐ文轨
- ruò shí若时
- bó shí伯时
- kè shí课时
- shí jì时祭
- fěng guǐ覂轨
- dìng shí zhōng定时钟