词典时体
时体
词语解释
时体[ shí tǐ ]
⒈ 当时流行的文体。
引证解释
⒈ 当时流行的文体。
引宋 沉括 《梦溪笔谈·人事一》：“公主文，决意痛惩，凡为新文者一切弃黜，时体为之一变。”
相关词语
- shí huì时晦
- tǐ qǔ体取
- yī wǎn fàn shí一碗饭时
- shí yí shì qiān时移事迁
- shí mù时暮
- shí zé时泽
- ān shí chǔ shùn安时处顺
- hè hè shí míng赫赫时名
- shí shàng时上
- liǎng xīn yī tǐ两心一体
- tǐ xíng体刑
- shí yùn bù qí时运不齐
- fāng shí芳时
- shí qù时趣
- tiáo shí髫时
- jìn tǐ shī近体诗
- shí shí kè kè时时刻刻
- gōng tǐ宫体
- yī shí zhī xuǎn一时之选
- róng tǐ熔体
- shùn shí ér dòng顺时而动
- shí yí wù huàn时移物换
- qū jié bēi tǐ屈节卑体
- tǐ gǔ体骨
- kē chóng tǐ科虫体
- shí guāi yùn chuǎn时乖运舛
- ruò shí若时
- bó shí伯时
- cǎo táng tǐ草堂体
- kè shí课时